ЛІНІЙКА-РЕКВІЄМ
ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ
1 - й ведучий:
1933 - й рік... Найчорніший час між
чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той,
що випав на долю народу найродючішої землі.
2 - й ведучий:
Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому центрі
цивілізованої Європи - в Україні, яка незадовго перед цим була житницею
континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!
1 - й ведучий:
Ці питання протягом десятиліть тривожили світову громадськість. Зараз ми
знаємо, як це сталося і що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була
безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського
народу.
2 - й ведучий:
Їм - неоплаканим і невідспіваним, їм - похованим у спільних могильниках.
Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани - присвячуємо цю лінійку пам'яті і
скорботи.
1 - й ведучий:
Пам’ять – нескінченна
книга, в якій записано все: і життя людини , і життя країни. Без болю не
згадати страшні муки і переживання українського народу. Ще довго-довго з
покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям
спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках.
Читець:
Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
...мільйонів. Боже мій!
Недолічилась Україна.
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ці пекучі сторінки
З історії повикидали.
В руках, що виростили хліб,
Не залишили і зернини.
Ні, рід наш в горі не осліп,
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.
2 - й ведучий:
Голод забрав тих, хто за шмат хліба не стежив і не доносив на брата, не
виривав останній окраєць з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею,
спекулювати, красти, вбивати аби вижити. Це було не стихійне лихо, а зумисне
підготований голодомор.
1 - й ведучий:
Масове голодування селян розпочалося в грудні 1931 року і тривало вподовж 22
місяців. У 1932 році в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод
підкошував цілі райони й області.
2 - й ведучий:
А вже до лютого 1933 року з України
було вивезено майже все зерно
Офіційні органи влади замовчували трагедію українського села.
1 - й ведучий:
Хати хліборобів перетворилися на великі торби з мертвяками: їх довго нікому
було хоронити, як тих, що лежали на дворі.
Знеможені з голоду, обмерзлі люди сірими примарами, обкутаними в лахміття,
тягнулись під пронизливим вітром, засніженими дорогами до міста, маючи надію
здобути чогось їстівного. І не дістали нічого. Навіть і куска хліба, ними
виробленого й у них віднятого.
Читець.
У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзаки-різаки у той рік.
У той рік Мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік,
Без труни, загорнувши в ряднину...
А на ранок - помер чоловік.
У той рік І гілля, і коріння –
Все трощив буревій навкруги...
І стоїть ще й тепер Україна
Як скорботна німа край могил.
2 - й ведучий:
Голодне лихоліття на Україні найбільше вразило дітей. Вони виявились найменш
захищеними, не брали участі у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували
рятівних 100-300 г хліба на працюючого.
1 - й ведучий:
Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий
живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а обличчя майже немає,
самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад-вперед, скільки
сидить - стільки гойдається, і безкінечно одна пісня на півголосом: їсти, їсти,
їсти... Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у
простір, у світ - їсти, їсти, їсти.
Читець:
Боже!
Що там у тебе в руці?!
Дай мені, Боже, хоч соломинку...
Щоб не втонути в Голодній Ріці.
Бачиш, мій Боже, я — ще дитина,
Тож підрости хоч би трохи.
Світу не бачив ще білого, Боже,
Я — пташенятко, прибите в дорозі.
Хоч би одненьку пір'їночку дай.
Тато і мама — голодні мерці.
Боже, зроби, щоб їсти не хтілось!
Холодно, Боже.
Сніг дуже білий.
Боже, що там у тебе в руці?..
2 - й ведучий:
Діти гинули з різних причин: від опухання та хвороб, ставали жертвою
людоїдства, від фізичної розправи над ними. Смертність дітей сягала, за деякими
підрахунками, 50 і більше відсотків від загальної кількості померлих.
1 - й ведучий:
На Україні було зареєстровано 28 випадків людоїдства і 13 випадків трупоїдства.
Такого жаху український народ ще не переживав.
2 - й ведучий:
На десятиліття можна засекретити архіви. Можна замести сліди злочину. Можна
раз і вдруге і втретє переписувати історію Та з пам’яттю народу нічого не
вдієш.
Читець:
Ти кажеш, не було голодомору?
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели дотла?
Як навіть марево виймали із печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі,
Із торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах...
А кажеш - не було голодомору?
1 - й ведучий:
Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому так важко
достукатись до сердець нині сущих.
2 - й ведучий:
Тож запалімо свічку, хай їх побачать ті, хто став зорями. Вічна їм
пам'ять. (Запалюють свічку. Звучить сумна
мелодія. Всі учні схилили голови. Хвилина мовчання).
1 - й ведучий:
Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та
волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Лінійка - реквієм до Дня вшанування пам’яті
героїв Майдану «Небесної Сотні»
В. Час… У кожного з нас із ним
свої рахунки,
а в України
– особливі: більше
350-ти років боротьби за Незалежність!
В. І ось XXI ст. Вибух непокори і гідності проти
тих, хто ціною брехні і хворих амбіцій хотів повернути Україну назад в рабство.
Та воля
людей і прагнення до цивілізованого людського життя перемагає.
В. Пророчі слова Т.Г.Шевченка
підняли тих, хто ціною власного
життя залишиться в пам’яті українського народу як герої «Небесної сотні».
Відео. Сергій Нігоян читає вірш Шевченка «Кавказ»
В1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не
дожив до сьогоднішнього дня, тим хто спить у холодних могилах – присвячується!
В2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які
у розквіті сил віддали свою молодість і життя за рідну Батьківщину – присвячується!
В. Сьогодні день огорнутий печаллю.
Пронизаний наскрізь слізьми людей.
Слізьми за тими,
хто не вернувсь з Майдану,
Залишивши батьків,
родину і дітей.
В. Всім серцем
вірили вони у кращу долю.
За неї ж, й на
Майдані полягли.
За українців і за
їхню волю,
Своє життя не
завагавшись віддали!
В. Люди, пам'ять яких ми вшановуємо сьогодні, засвідчили
свою безмежну любов до своєї країни, свого народу, до нас з вами. Вони підняли
людей на боротьбу. Адже їхній вчинок – то велика жертовна любов.
В. Герої Небесної
сотні мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все
від нас залежне, щоб ті смерті не були марними.
В. Країна після трагедії стала іншою . Власне заради оновлення країни та нас усіх і
віддали свої життя герої, котрих
сьогодні вшановує Україна.
В1. Небесна сотня. Новітні герої України. Вони полягли за
нас із вами. юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями,
як сказав поет…
В2. Ми сьогодні в скорботі й з великою
вдячністю згадуємо Героїв світлої пам’яті Небесної сотні, котрі відтепер
постійно споглядатимуть за нами з небес.
Учень
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
Ведучий. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів
і дочок!
В. Не плачте, мамо.
Ваш син у Небеснiй сотнi. Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви
спатимете, i розкаже, як любить Вас.
В. Не плачте, тату.
Вже не тече кров iз ран Вашого сина. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi
своїй небеснiй стоїть на вартi праворуч вiд Бога. А ліворуч – його побратими. Андрiйки, Васильки, Iванки,
Назари, Устими – усі тi, хто нинi
названний Небесною сотнею.
В. А сотню Небесну вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч
Майдан ридав…
І з кров´ю
перемішана сльоза….
А батько сина ще
не відпускав..
В. Й заплакав Бог, побачивши
загін:
Спереду – сотник
,молодий,вродливий
І юний хлопчик в
касці голубій,
І вчитель
літній-сивий-сивий..
В. І рани їхні вже
не їм болять..
Жовто-блакитний
стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,
злітаючи назад,
Небесна сотня в
вирій полетіла…
В. Ми закликаємо вас сьогодні згадати в молитвах усіх
Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно
убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для
зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови.
Хвилина мовчання (метроном)
В. Єднайся рідна Україна!
Єднайся Північ,
Південь, Захід, Схід!
Єднаймось браття
українці!
Поки живий
вкраїнський рід!
В. Ви пам’ятайте рідні браття -
Що сильні ми лише
тоді,
Коли зіллємось
воєдино,
Тоді загинуть
вороги!
В. Єднайтесь
Львів, Донецьк, і Крим!
Єднайсь Луганськ,
Тернопіль з ним!
Єднайся рідна
Україна!
Бо ми одна сім’я,
РОДИНА!
В. Ми ж українці браття всі!
Ми рідні всі, ми
земляки!
Бо рідна наша
Україна -
Єдина наша
Батьківщина!!!
В. Слава Україні! Героям Слава!
Немає коментарів:
Дописати коментар